Хто на кого ставить перед виборами

04.09.2018

Традиційно старт нового політичного сезону дає надії на великі зміни, які можуть відбутися в країні у зв’язку з прийняттям правильних і потрібних політичних рішень. Правда, як показує досвід, не завжди наші політики спромагаються приймати саме ті рішення, які потрібні нам, громадянам України.

Наші політики, дуже часто обмежуючись власними політичними, оперативними, приватними інтересами, а також потребами олігархів, які привели їх до влади, нехтують українцями.

В понеділок на погоджувальній раді усі депутати говорили, що вони дуже багато працювали по країні, але аналізуючи їхні інстаграми та фейсбуки, виникає враження, що вони працювали на благо Франції, Іспанії, Карибських островів, тощо, бо в Україні явно з них ніхто не перебував.

Аналіз політичних подій літа

Однією з найбільших політичних подій літа варто відзначити азовську кризу. Росія почала блокувати українські торгівельні шляхи, український товарообмін заради того, щоб шантажувати нас, щоб ми розблокували постачання води на територію Криму. Адже сама Росія із забезпеченням півострова сьогодні не справляється, тому намагається вивести нас на незручні для нас рішення.

Друга річ, яка стосується більше внутрішньої політики, але при цьому і РФ теж – це перерозподіл українського ринку медіа. Росія готується до наших виборів і починає скуповувати українські ЗМІ, зокрема інформаційні канали.

Для росіян це принципово важливо, адже вони хочуть мати і своїх кандидатів в Президенти України, і завести власні проросійські фракції в український парламент. Через це українським спецслужбам потрібно бути надзвичайно обережними і намагатися відстоювати демократичним шляхом український національний інтерес. В той же час, не переходитидо політичної цензури і лобіювання окремих партій та представників влади.

Третя річ, якою знаменувалось це політичне літо – це натяки про те, що Верховна Рада таки може прийняти закон про відкриті списки. І доведеться навіть депутатам-мажоритарникам об’єднуватися під бренди відомих, сильних, або перспективних партій і намагатися йти на ці вибори.

Першою ластівкою стала рейдерська атака на Аграрну партію і намагання політико-олігархічних структур змістити поточне керівництво. Це все робиться для того, щоб віджати перспективну партію, яка має достатній політичний рейтинг для проходження в парламент. Такі випадки не поодинокі, але цей – перший, який став публічним. Загалом, дуже багато хто з мажоритарників зазнав утиску, але в силу певних корпоративних зобов’язань про це не говориться.

Чого очікувати від політичної осіні

Політична осінь буде зосереджена навколо 10-ти законів. Найголовнішими з них можна виділити:

  • Виборчий кодекс
  • Зняття депутатської недоторканності
  • Центральна виборча комісія
  • Прийняття закону про євро автомобілі
  • Низка законів, яка стосуватимуться соціально-економічного блоку

Ну і зрозуміло, що Верховна Рада намагатиметься бути дотичною до отримання Томосу, в якому вона грала певну роль, роблячи запити. Також Парламент намагатиметься брати участь у загальному політичному житті.

Друга річ, яка також проходитиме через осінній політичний сезон (друга, але не головна) – це спроби зміщення Гройсмана з його посади. І те, що Медведчук вже почав його атакувати через свої канали, для дестабілізації політичної ситуації в країні – яскравий тому доказ. Тобто, коли знімаються притягнуті за вуха фільми і обливають Прем’єр-міністра, це говорить про те, що один із сценаріїв – це зміщення і не призначення нового очильника Уряду.

Але мінус для Порошенка та його спаринг партнерів в тому, що якщо він піде на те, щоб зняти Гройсмана, то Гройсман піде на президентські вибори. І це ще більше зменшить шанси самого Президента отримати перемогу.

І третя найголовніша подія цієї осені – це, зрозуміло, президентська кампанія. Вона буде дуже агресивна, жорстка, динамічна, дуже брудна. В той же час вона буде ще й дуже популістичною. Тобто ніякого конструктиву і ніякого часу, щоб розібратись, куди ми йдемо, і який найкращий лідер нам потрібен, зрозуміло, що не буде. І буде виключно спотворена картинка вибору між найгіршими варіантами.

У трьох найбільш вірогідних кандидатів, навіть не тільки з точки зору соціології, а з точки зору і адміністративних ресурсів, і політичного досвіду, практично однакові шанси.Тому варто очікувати достатньо гострої боротьби. Кожен з них, а навіть не кожен з них, а ті люди, які стоятимуть за ними, будуть намагатися йти до кінця, щоб здобути перемогу. Бо після будь-яких виборів може пройти перерозподіл власності, що, зрозуміло, може не влаштовувати багатьох.

Осінь буде насичена політичними союзами, перебіганням із табору в табір, намаганнями бізнесу поставити на найбільш успішного коника. Це все триватиме аж до прийняття бюджету, який, власне, буде однією із мобілізуючих хвиль всіх, адже всі намагатимуться отримати свій рядочок у великому бюджеті. Після прийняття бюджету стартує найгарячіша фаза української виборчої компанії, яка,власне, закінчиться після другого туру. Або після першого туру, якщо хтось із кандидатів набере більше 50%, що в даних реаліях практично неможливо.

Автор: Микола Давидюк

Читайте також